океан

ти – океан, в який я боюся зануритись.
стою на березі, не наважуючись ступити вперед.
і, навіть, невміння плавати – не причина.
ледь долинаючі хвилі манять мене.
***
пробач – десь у грудях зривається крик.
привіт – на устах спалахує шепіт.
***
привіт – повторюю, не вірячи сказаному щойно.
ти посміхаєшся, збентежена ледь почутим,
кажеш навзаєм “привіт” і сором’язливо відводиш погляд.

над нами тихо шепочуться зорі –
діставшись небес, захопливо споглядають нас,
якби знаючи щось наперед.