час

Якось, пригадую, повинен був запитати тебе, що таке кохання. Впевнений, ти б відповіла, як ніхто інший. Ти завжди вміла вкласти глибину у, здавалося б, поверхових словах. І ти ніколи не боялася сказати правду. Не боялася сказати її і собі – в ті особливі моменти, наодинці розмовляючи з тишею ночі.
А вона тобі відповідала.
І питала.

– що таке щастя?
– щастя – це час. Часто той, що ми проводимо з тими, кого любимо.
– то чому ти вирішила бути нещасливою?

Тоді на твоїх устах застигло “але…”
Ти все розуміла, тому вирішила просто мовчати. А вона теж вирішила бути тактовною і більше не питала.

І лиш час, почувши вашу розмову, нахабно поставив все на свої місця.

Пам’ятаєш?