Такої ніжності…

72473

Такої ніжності в житті
Я ще ніколи не стрічав.
І була ти, і були ми,
А світ спинився й замовчав…

Такої чистоти душі,
Такої вірності в журбі,
Такого трепету в словах,
І сміху, й суму ув очах,
Такого щастя на землі,
Такої рідної мені…

Посеред квітучої весни
(Після холодної зими)
І була ти… і були ми…
Такої нашої весни…

Advertisements

вечір

Вечір ніжно тебе обіймає,
І захоплені зорі спинились на мить.
Боязко вітер твоє волосся торкає,
Ніби серце у грудях у нього щемить.

Замиловані красою твоєї усмішки,
Подивовані світлом твоє душі,
Попросили б тебе, зачекай іще трішки,
Та про все це лиш тихо шепочуть мені.

*  *  *

Завжди будь собою і ніколи не намагайся відповідати чиїмось очікуванням. Ніколи не втрачай своєї простоти та щирості. Одного дня ти зустрінеш людину, яка захоплюватиметься тобою такою, якою ти є насправді, незважаючи на твій вік чи зовнішність, добрі чи погані звички, чим захоплюєшся чи чого боїшся. Він прийме тебе зі всіма твоїми слабкостями, перейматиметься твоїми переживаннями і мріятиме про те, щоб одного дня здійснити твої мрії. Можливо, ти спочатку вагатимешся, боятимешся йому довіритися, але якось, розмовляючи з ним і, здавалося б, зовсім випадково зауваживши його погляд, зрозумієш – досі ще ніхто і ніколи на тебе так не дивився. Тоді відійдуть усі сумніви.

* * *

Ти можеш сказати, що все це вигадки, творчі ілюзії, так ніколи не буває у житті, але я тебе запевняю, що саме так і буде.

* * *

Якщо одного дня ти все ж переконаєшся, що всі ці слова – повна нісенітниця, давай зустрінемось.

квітка

сподіваюсь, у тебе все добре.
прилетіли й до тебе птахи,
і весна свої квіти дарує,
і на серці ні хмарки журби.

сподіваюсь, всміхаєшся щиро
і мені вже пробачила ти,
і, мов квітка, здіймаєшся в небо,
прикрашаєш вже інших сади.

а мені, бува, просто всміхнися,
на губах твоїх нехай прочитаю “привіт”,
хоча мрії мої, можливо, усе ж не збулися,
та і досі для мене ти – увесь світ.

wald-violet-324008_1920

Вибір

Кожен день ми робимо безліч виборів. Якщо у нас немає надмірної скрупульозності, то більшість з них ми приймаємо автоматично, не замислюючись і надто не заглиблюючись. Ці рішення ми,  прийнявши, зазвичай вже не перевіряємо. Скрупульозним лиш можна поспівчувати і побажати терпеливості.

Є рішення, які народжуються спонтанно. Вони – мов птахи, що зриваються в небо. Майже не роздумуючи, приймаємо і діємо. Зазвичай тоді залишаються в пам’яті яскраві враження від такої раптовості. Інколи ж ці, начебто спонтанні, рішення можуть довший час визрівати у наших думках, а в певний момент вибухають у нашій волі, хоч ми ніби й не збиралися їх приймати та все ж піддалися якомусь пориву. Не можна сказати, що в таких випадках ми поступаємо неправильно, інколи це, направду, одні з найпрекрасніших наших моментів.

Та все ж є рішення, які ми виважуємо. Розглядаємо їх зі всіх сторін, ніби вже й вирішуємо діяти, та, боячись помилитися, відступаємо, знову міркуємо, і так може тривати довший час. Даються взнаки колишні помилки, зранення. Чим важливіше рішення, тим важче буває на нього зважитися. Часто вже час нас притискає до стінки, і від нікуди дітися робимо свій вибір. Можливо, не завжди він вдалий чи той, який, насправді, хотіли – буває, в останній момент з незрозумілих і нелогічних причин змінюємо вердикт.

Часом, вже ніби й прийнявши рішення, почавши діяти і отримавши перші відповіді, зупиняємося. Результати можуть нас спантеличити, похитнути нашу впевненість і заставити задуматися, чи варто продовжувати. В думках одразу виникають альтернативні закінчення, часто спричинені страхом невдачі. Хочеться все кинути, розвернутися, сховатися подалі від світу. Жаль, смуток, біль, розчарування – немов якийсь емоційний водоспад накриває нас з головою. І тут без мужності, бува, спочатку стоїмо заціпенівши, а потім й справді  втікаємо. Найкраще в таких випадках, мабуть, зачекати, перетерпіти ці перші шквали розбурханої уяви і, вже хоч трохи заспокоївшись, знову все зважити. Зазвичай, ми переоцінюємо негативні результати, чи, власне, й самі помилково надаємо їм негативного забарвлення. Це не означає, що не потрібно реагувати на певні наслідки наших рішень чи їх відкидати – швидше, треба їх детальніше перевіряти.

Наше життя – наче вервечка наших рішень. Добрих, поганих, важливих, дрібних – це все його частинки. Не потрібно боятися їх приймати, бо зрештою, це, як мінімум, досвід. Не потрібно й передчасно змінювати вже прийняті рішення, а завжди старатися проявляти мужність, виваженість, розсудливість. Бачити в таких моментах можливість вчитися мудрості життя. І йти, завжди йти вперед.

можливо

(з чернеток*)

можливо я ніколи не триматиму тебе у своїх обіймах посеред холодної ночі, не торкатимусь твоїх уст в моменти радості, не пригорну до своїх грудей, коли тебе нестерпно болітиме й хотітиметься плакати, жодного разу не сидітиму поруч, тримаючи за руку й споглядаючи, як заходить сонце…

можливо, я не буду єдиним, який покохав тебе, якого покохаєш ти, але буду тим, хто любив тебе кожним подихом, поглядом й дотиком. мрією…


*з чернеток –  серія дописів, в яких основний текст був написаний раніше. перед опублікуванням можливі деякі доповнення, редагування, актуалізація, тощо.

життя

дивлячись на різні життєві філософії, опиняєшся на перехресті різних течій: одні кажуть “жити більше для себе”, інші – “жити для інших”. читаєш історії різних людей, їхні переконання, цінності, звитяги і падіння, вподобавши намагаєшся те все натягнути на себе і заглиблюючись, десь втрачаєш себе –   стаєш набором інструкцій, правил поведінки. можливо, помилково викидаєш з  уваги, те, що ці ж люди в своєму житті намагалися слідувати своєму серцю. довіряючи йому, зважувалися на важкі рішення, які в результаті ставали чи то  успішними, чи то не  менш важливим досвідом як не слід.

в кожного з нас своє життя і свої можливості, щоб зростати. зростати в знаннях, навичках, мудрості, любові. і колись, мабуть, зустрінеться нам той момент, коли зрозуміємо як “жити для себе та інших”. мудрість, викарбувана власним досвідом, надиктована натхненнями душі, зрощена у глибинах серця.

а допоки, вперед – набиратися власного досвіду. не боячись бути розчавленими, відкрити свої серця на життя.