Кожен день ми робимо безліч виборів. Якщо у нас немає надмірної скрупульозності, то більшість з них ми приймаємо автоматично, не замислюючись і надто не заглиблюючись. Ці рішення ми, прийнявши, зазвичай вже не перевіряємо. Скрупульозним лиш можна поспівчувати і побажати терпеливості.
Є рішення, які народжуються спонтанно. Вони – мов птахи, що зриваються в небо. Майже не роздумуючи, приймаємо і діємо. Зазвичай тоді залишаються в пам’яті яскраві враження від такої раптовості. Інколи ж ці, начебто спонтанні, рішення можуть довший час визрівати у наших думках, а в певний момент вибухають у нашій волі, хоч ми ніби й не збиралися їх приймати та все ж піддалися якомусь пориву. Не можна сказати, що в таких випадках ми поступаємо неправильно, інколи це, направду, одні з найпрекрасніших наших моментів.
Та все ж є рішення, які ми виважуємо. Розглядаємо їх зі всіх сторін, ніби вже й вирішуємо діяти, та, боячись помилитися, відступаємо, знову міркуємо, і так може тривати довший час. Даються взнаки колишні помилки, зранення. Чим важливіше рішення, тим важче буває на нього зважитися. Часто вже час нас притискає до стінки, і від нікуди дітися робимо свій вибір. Можливо, не завжди він вдалий чи той, який, насправді, хотіли – буває, в останній момент з незрозумілих і нелогічних причин змінюємо вердикт.
Часом, вже ніби й прийнявши рішення, почавши діяти і отримавши перші відповіді, зупиняємося. Результати можуть нас спантеличити, похитнути нашу впевненість і заставити задуматися, чи варто продовжувати. В думках одразу виникають альтернативні закінчення, часто спричинені страхом невдачі. Хочеться все кинути, розвернутися, сховатися подалі від світу. Жаль, смуток, біль, розчарування – немов якийсь емоційний водоспад накриває нас з головою. І тут без мужності, бува, спочатку стоїмо заціпенівши, а потім й справді втікаємо. Найкраще в таких випадках, мабуть, зачекати, перетерпіти ці перші шквали розбурханої уяви і, вже хоч трохи заспокоївшись, знову все зважити. Зазвичай, ми переоцінюємо негативні результати, чи, власне, й самі помилково надаємо їм негативного забарвлення. Це не означає, що не потрібно реагувати на певні наслідки наших рішень чи їх відкидати – швидше, треба їх детальніше перевіряти.
Наше життя – наче вервечка наших рішень. Добрих, поганих, важливих, дрібних – це все його частинки. Не потрібно боятися їх приймати, бо зрештою, це, як мінімум, досвід. Не потрібно й передчасно змінювати вже прийняті рішення, а завжди старатися проявляти мужність, виваженість, розсудливість. Бачити в таких моментах можливість вчитися мудрості життя. І йти, завжди йти вперед.
WalkAlongLife's Blog 